www.megev-rn.dp.gov.ua
ГОЛОВНА СТОРІНКА МАПА САЙТУ ДОПОМОГА П'ятниця, 29 березня 2024 року
Що нового на сайті ?

Архів публікацій
Межівський район >> Територіальний устрій Межівського району сільські, селищна ради
Іванівський старостинський округ
Версія для друку Написати листа


Іванівський старостинський округ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Почтова адреса: 52952 вул. Центральна, 54а, с. Іванівка, Межівський район, Дніпропетровська область.

Відстань до районного центру: 26,0 км.
Населення: 915 чол.
Територія: 9753,20 га
Під забудовою: 71,50 га
Ставки: 34,80 га
Ріллі: 6880,28 га
Пасовищ: 1217,66 га
Ліс: 1104,10 га
Мисливські господарства: - немає
Заказники, заповідники, рекреаційні зони: - немає
Наявність органів самоорганізації населення: вуличні комітети – 6, Іванівська сільська громадська організація «Ясенок».

Керівництво Іванівського старостинського округу

п/п
П.І.П.
Дата, рік народження
Місце роботи, посада (заняття)
Дата, рік обрання (призначення)
Телефон
8 (05630)
1
Яременко Володимир Анатолійович
15.03.1965
В.о. старости Іванівського старостинського округу
96-7-36
моб.066-387-91-30


Кількість виборців - 782


1. Історико-географічна довідка.


Історичні пам’ятники: меморіальний комплекс загиблим воїнам у роки Великої Вітчизняної війни.
Культурні пам’ятники:
Видатні особистості: орденом "Трудової Слави ІІІ ступеня" нагороджені Володін Іван Семенович – бригадир колгоспу "Родина"; Калько Іван Фанович – тракторист; Максименко Степан Касянович – тракторист. Медаллю "За трудову доблесть" нагороджені: Колот Микола Степанович – шофер. Медаллю "За трудову відзнаку" Костиря Дмитро Харитонович – комбайнер, Ковригін Євгеній Миколайович медаллю «За трудову доблесть» та за «Трудову звитягу».

2. Центральний населений пункт: село Іванівка
Територія – 638,4 га
Населення – 1187 осіб
Домогосподарств – 495

2. Житлово-комунальне господарство
Опалення: частково природній газ (216 домогосподарств), решта – тверде паливо.
Водопостачання і відведення: колодязі, свердловини.

3. Заклади соціально-культурної сфери
3.1 Освітні заклади

п/п
Назва
Адреса
Керівник
Телефон
8 (05630)
1.Районний комунальний заклад освіти "Іванівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів"с. Іванівка,
вул. Шкільна, 1
Калько Інна Миколаївна96-7-16
066-972-38-81


3.2. Заклади охорони здоров’я

п/п
Назва
Адреса
Керівник
Телефон
8 (05630)
1.Сільський комунальний заклад охорони здоров’я "Іванівська лікарняна амбулаторія загальної практики – сімейної медицини"с. Іванівка,
вул. Чернишова, 21
Голод Ганна Володимирівна96-7-54
097-36-20-970


3.3 Комунальні підприємства - немає
3.4 Культурні заклади

п/п
Назва
Адреса
Керівник
Телефон
1.Сільський комунальний заклад культури "Іванівський будинок культури"с. Іванівка,
вул. Леніна, 49а
Баша Оксана Іномжонівна066-065-45-64
2.Сільський комунальний заклад культури "Іванівська бібліотека"с. Іванівка,
вул. Леніна, 49а
Попцова
Лариса Федорівна
095-821-39-98


3.5 Найбільші підприємства

п/п
Назва
Адреса
Керівник
Телефон
1.ТОВ АФ "Промінь"с. Іванівка,
вул. Леніна, 88
Клименко
Іван
Петрович
60-1-75
2.ТОВ АФ "Обрій"с. Коломійці,
вул. Леніна, 38
Головко
Віталій Миколайович
4. Бюджет сільської ради по видатках та доходам


п/п
Рік
Видатки
Доходи
1.
2012
717,7
505,0
2.
2013
660.0
586.9
3.
2014
655.7
726,7
4.
2015
1485.6
9212.0


5. Участь в обласному, державному та міжнародному проектах, конкурсах – не приймали.

Історична довідка про Іванівську сільську раду
2015 рік

Вздовж берега річки Вовчої на півдні Межівського району за 26 км від районного центру розкинулося мальовниче село Іванівка.
Місцевість, де розташоване село, в сиву давнину було під сполошними чагарниками і в 1774 році для охорони цих земель від татарської навали із Запорізької Січі був посланий відставний кошовий атаман Іван Чигирин, родом з Полтави. Землі і ліси були вільні – не сіяні, не орані. В 1776 році почалося заселення села. Звідси і пішла назва села – Іванівка. На території села протікає річка Вовча, про яку складена цікава легенда. В той час було дуже багато вовків, козак пішов на полювання і зустрів вовка, який втікаючи ускочив у нору, а мисливець почав розкопувати цю нору і докопався до води. Звір вискочив і почав втікати і куди він біг, туди текла і вода і зробилась річка, яку назвали Вовчею.
Викорчовувалися ліси, село швидко заселялось та розбудовувалося, було вільне від панщини. В 1850 році побудували школу, навчалися в ній тільки на російській мові і тільки діти багатіїв, в 1882 році збудована друга школа, сюди вже залучалося більше дітей. В 1909 році збудовано ще школу (червона в центрі села), яка пропрацювала до 1993 року. А в 1912 році збудована школа, яка в той час називалась «Двух классное Училище», яка існує до цього часу. Багато змін звичайно пройшло в цій школі. В 2014 році школа відзначила свій 100-річний ювілей. За всі ці роки проводився біжучий ремонт школи, класних приміщень, господарських та і всієї території. Позаминулого року проведено ремонт покрівлі даху повністю замінено на нову та проведено фарбування ззовні приміщення. Замінені вхідні двері на металопластикові та вставлено 18 вікон. До приміщення школи підведений природній газ. Школа не мала взагалі води ні питної, ані технічної, але ця проблема також вирішилася. Яких тільки зусиль не прикладали, але все ж таки зробили свердловину і в школі є вода, побудований туалет всередині приміщення, їдальня має проточну воду. Величезну допомогу в цьому надають дирекція товариств «Промінь» та «Обрій» це близько 230 тис. гривень. В сучасному стилі проводиться в даний час облаштування класних кімнат, привабливий вигляд має пришкільна територія. Народне прислів*я говорить – поки є школа, є життя на селі. При сучасних етапах реформування багато закривається навчальних закладів, але наша школа працює. На сьогодні в школі навчається 89 учень. Навчальний заклад очолює Калько Інна Миколаївна – висококваліфікований спеціаліст, вимоглива до колег по роботі, користується повагою серед односельців.
В 1892 році було побудоване приміщенні волості, де нині знаходиться лікарняна амбулаторія. Село було розбите на 10 кварталів, виділено 10 соцьких, були вибрані староста, старшина, писар та збірник податей. У волості був розміщений клуб, в той час називався «Зборня», інколи ставилися спектаклі, інше представлення. В цей же час з*явився урядник, який був при повнім озброєнні, носив шаблю, пістолет при шпорах і наводив порядок в селі. Також уже пошта, куди доставляли газети та журнали, листи, але періодичні видання виписували тільки піп, учитель та писар. Селяни не цікавилися газетами та журналами, бо були не письменні.
В селянській хаті біля волості розмістилася лікарня. Лікарем був Андрій Михайлович Лисенко, висланий із Білорусії за участь у Революційному русі і акушерка Домникія Гаврилівна. Тут же знаходився і ветеринарний участок, де лікарем був Ларин, який надавав допомогу в лікуванні худоби селянам. Настав 1919 рік і почала встановлюватися Радянська влада в нашому селі, запрацював Волревком і Комнезам. 1923 рік став роком великого перелому. В державі були випущені сталі гроші, мілоч, мідяки та срібні 10-15-20 копійок, бумажні червінці по 10 крб. Почали поступати товари широкого вжитку, утворився ВЧК та міліція, в селі був обраний орган влади – Рада селянських та робітничих депутатів трудящих, волость була ліквідована і перенесена в попівську хату, де нині знаходиться недіючий дитсадок бригади № 3 і вже стала називатися Іванівська сільська рада Межівського району Павлоградського округу Дніпропетровської області.
В 1917 році була проголошена Радянська влада – утворився Революційний Волосний Комітет, комсомольський осередок очолив Петренко Сергій, а комітет незаможних селян – Стародуб Сергій. В цей час землю отримали вже і жінки, почалося відбудовуватися сільське господарство, відкрили лавку.
Згодом настала Громадянська війна, існувало багато бандитських угрупувань. Одна з відомих – банда Махна, яка проіснувала до 1920 року. 1924-1926 роки Радянська влада та Комуністична партія проголосили НЕП – нову економічну політику. Промисловість розпочала постачати селу різний сільськогосподарський реманент, краще стали оброблятися землі, селяни стали розводити різну птицю, худобу, в магазинах було всього вдосталь і по низьких цінах. Запровадилась метрична система, заговорило радіо, радіоприймачі.
В 1886 році через степ села намічалося будівництво залізної дороги, коли будівельники розбили кілочки не далеко від села, то селяни вийшли з ціпками та прогнали будівельників, повикидали кілки. Перенесли будівництво на кінець степу, але ж і там не дали селяни почати будівництво дороги і тому залізна дорога пролягла на межі з Іванівським та Підгородянським степом і назвали станцію Межова, яка існує до цього часу. А побудувати не дали тому, що селяни думали коли буде багато диму від паровозів, то не буде гарно родити земля.
В жовтні 1928 року утворилась сільськогосподарська артіль «Пробудження», яку очолив член КНС Горілько В.А., а в травні 1929 року почали утворюватися СОЗИ – суцільна обробка землі, яких на території села утворилось 5 – «Далекий Схід», «Імені Ворошилова», «Трудова Згода», замість артілі «Пробудження» - «Червоний Лан» і «Імені Воровського». Всюди були вибрані правління та голови колгоспів, а в кінці 1930, початку 1931 років сози та артілі стали об*єднуватися і утворилося 4 артілі, які проіснували до 1952 року. Вівся облік виходу на роботу колгоспників, при підведенні підсумків за рік на трудодень видавали по 300-500 грам зерна та по 20-30 копійок грошей. Виконувалися державні замовлення – як продукції рослинництва, так і тваринництва. В колгоспах була вже більш потужна техніка, автомобілі, але мирне життя було перерване – розпочалася Велика Вітчизняна війна. З 20 вересня 1941 року село було під німецькою навалою до 14 вересня 1943 року. За час війни 912 чоловік було призвано на фронт, 169 осіб – вивезено до Німеччини на каторжні роботи. Забрано худоби у населення 1904 голови. Всього загинуло на фронтах – 513 односельців.
З нагородами повернулися – 75 орденоносців, медалями «За відвагу» нагороджено 48 осіб, «За бойові заслуги» - 57. Убито населення німцями – 19 осіб, убито партизанів – 7. 45 жінок залишилися вдовами. 9 травня 1945 року настав День Перемоги, яке урочисто відзначається до цього часу, але тільки очевидців тієї страшної війни все залишається менше і менше.
В травні 1958 року утворився колгосп «Родіна», розпочалася електрифікація села і 12 вересня цього ж року загорілася перша лампочка. З 1955 року земля повністю стала оброблятися тракторами, відновлювалося сільське господарство, розвивалося скотарство, колгосп став спецгоспом по відгодівлі великої рогатої худоби. За високі показники в роботі колгоспників стали нагороджувати почесними грамотами, цінними подарунками.
Так, орденом Трудової Слави Ш ступеня були нагороджені: Володін Іван Семенович, Калько Іван Фанович, Даниленко Олексій Васильович, Максименко Степан Касянович. Слід відзначити, що Володін Іван Семенович все своє свідоме життя працював в садівничій бригаді, а згодом очолив її. Завдяки його наполегливості, любові до своєї професії його бригада була передовиком виробництва в цій галузі не тільки в колгоспі, але й за його межами. З усіх усюд приїжджали бажаючі придбати яблука, груші, вишні, черешні, сливи. За підсумками роботи щорічно бригада отримували призові місця. Через хворобу піщов у вічність Іван Семенович, царство йому небесне, але його добра слава живе в серцях усіх іванівців. І боляче дивитися і згадувати скільки праці вкладено в посадку, вирощування саду, який в даний час занедбаний.
Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені – Сріб*яник Віра Овсіївна, Міщенко Микола Андрійович, Мединский Іван Іванович, Сріб*яник Олексій Васильович, Ковригін Євгеній Миколайович, двічі нагороджений високою нагородою Сокіл Іван Олександрович, який більшу частину свого життя присвятив інженерній справі, працював головним інженером в колгоспі, демонстрував раціоналізаторські здібності, а з виходом на пенсію продовжував надавати посильну допомогу, неодноразово обирався депутатом сільської ради, незмінний член правління колгоспу, виконував ряд громадських доручень.
Медаллю за Трудову доблесть нагороджені Сокіл Іван Олександрович, Ковригін Євгеній Миколайович, Колот Микола Степанович, а медаллю за трудову відзнаку – Костиря Дмитро Харитонович і Ковригін Євгеній Миколайович.
Жителі стали жити заможніше, зводили кращі житлові будинки, купляли телевізори та іншу побутову техніку, легкові автомобілі. З 1964 року колгоспникам перестали писати трудодні, бо стали виплачувати заробітну плату, пенсіонери почали отримувати пенсію з 1965 року.
Головами колгоспу «Родина» працювали – Вергун Федір Федорович, Карпець, Кобець Василь Лук*янович, Мущир Григорій Іванович, Швайко Володимир Васильович, Ворона Дмитро Іванович, Ковригін Євгеній Миколайович, Маловічко Сергій Васильович.

Вмілого керівника, здібного спеціаліста помітили в районі і в серпні
1986 року Ковригіна Євгена Миколайовича призначено головою колгоспу «Родина», який працював керуючим Межівською «Райсільгосптехнікою», а згодом при реформуванні аграрного сектора економіки – директор товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівське».
Багато років Євген Миколайович очолював Межівську Федерацію по футболу. До сьогоднішнього дня залишається фанатом футболу. Він стільки сил, енергії, знань передав улюбленій справі, що Межівський район завжди виборював почесні та призові місця, завойовували призи та кубки.
Багатий досвід роботи, отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур – це помітила держава і нагородила Євгена Миколайовича медаллю «за трудову доблесть» та «трудову звитягу». А скільки має подяк, грамот.
Працюючи на різних посадах завжди дбає про добробут і благо людей, сумлінно виконує покладені на нього обов’язки і того ж вимагає від підлеглих.
З 1990 по 2006 роки обирається депутатом районної ради 4-х скликань і майже 5 років віддав служінню Іванівській громаді в органах місцевого самоврядування - з квітня 2006 року по листопад 2010 року був обраний Іванівським сільським головою п*ятого скликання.

Згідно Указу Президента України від 03.12.1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» у 2000 році на території ради утворилося два товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівське» і «Промінь», яке діє до цього часу і незмінний директор Клименко Іван Петрович.
ТОВ «Іванівське» згодом розпалось і утворилось ТОВ АФ «Обрій», яке очолює досвідчений керівник Головко Віталій Миколайович, основний офіс якого знаходиться в селі Коломійці Покровського району. Основну роботу на території ради цього товариства довгий час здійснює його заступник Коломоєць Віталій Петрович, два скликання підряд обирається депутатом сільської ради, надає допомогу сільській громаді. Товариства із року в рік отримуються найвищі врожаї ранніх і пізніх сільськогосподарських культур, одні з перших в районі проводять розрахунок з орендодавцями за здані в оренду земельні паї. На полях працює новітня техніка, витримується сівозміна, раціонально використовуються землі, поля в хорошому стані, доглянуті, приводяться в належний санітарний вигляд власні і закріплені території. В 2015 році з різних причин пройшла зміна керівного складу Іванівського підрозділу.
З 1994 року головним агрономом колгоспу «Родина», згодом АТ «Іванівське», потім ТОВ «Іванівське» працює спеціаліст своєї справи, закоханий у свою професію - Костюченко Віктор Іларіонович, який не тільки високодосвідчений керівник, але й Людина з великої літери. З 2004 року працює головним агроном в ТОВ АФ «Промінь». Він прийде на допомогу до кожного, хто її потребує, надає допомогу селу, школі, жителям села, за його підтримки проводиться ряд святкових заходів на селі, всього не перелічиш, хоча і являється мешканцем не нашої ради, але вболіває за село, за його мешканців. А за свою самовіданну працю йому присвоєно високе звання – почесний працівник сільського господарства, нагороджений безліччю грамот, цінними подарунками, але найдорожчим скарбом для нього є добре ставлення до нього сільської громади. Два скликання підряд обирається депутатом районної ради.

На даний час балансі сільської ради знаходиться сільський будинок культури та сільська бібліотека, приміщення якого збудоване в 1987 році. На даний час потребує капітального ремонту, система опалення не працює більше десяти років. Але дивлячись на те, що заклад культури в зимовий час не опалюється це не заважає роботі. Директор Баша Оксана Іномжонівна та художній керівник Костенко Володимир Іванович приймають активну участь у всіх міроприємствах, які проводяться в районі і отримають призові місця. А ще делегація нашої громади приймала участь у проведенні другого туру УІІ обласного фестивалю-ярмарки «Петриківський диво цвіт», за що отримали диплом від голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Колєснікова та голови обласної ради Удода за відродження та збереження української духовної спадщини, популяризацію народних традицій та культури.
На протязі 2012 року проведено ремонт в приміщенні сільської ради, поміняні вікна на металопластикові та двері в кабінет сільського голови. Винесено плиту з приміщення, побудовано кочегарку, придбано новий котел опалення. Зроблено свердловину біля сільського будинку культури.
На честь святкування 20-ї річниці незалежності в Україні стартувала унікальна акція – рушникове єднання «Єдина Україна: схід і захід разом». В кожному куточку України – села, селища, міста рукодільниці вишивали рушник – він давно став тим символом, який близький і зрозумілий кожному з нас. Ним зустрічають дорогих гостей, ним благословляють на шлюб, його дають у далеку дорогу, і ми також мали змогу продемонструвати, що Україна єдина і неподільна, коли цей рушник пройшов презентацію в районному будинку культури, а потім в Дніпропетровську. Цю істину ми повинні передати своїм нащадкам. Такий рушник вишивала чарівна жінка, добра господиня, вчителька з великої літери Залізняк Зінаїда Миколаївна, якої уже немає серед нас, але її неповторний витвір буде жити у віках.
Працює лікарняна амбулаторія загальної практики сімейної медицини з денним стаціонаром на 10 ліжок. Очолює колектив досвідчений сімейний лікар, терапевт, депутат районної ради Голод Ганна Володимирівна. В 1987 році після аварії, яка сталася на Чорнобильській АЕС, молодими, енергійними спеціалістами приїхала в наше сім*я Голодів. Мирослав Володимирович довгий час працював головним лікарем та найкращим надбанням у нього було лікування голковколюванням, яким він славився не тільки в селі, районі, але й далеко за його межами. З усіх куточків з*жджалися до нього хворі і всім він надавав допомогу, їздив сам, хто не міг приїхати, бо був закоханий у свою професію і дійсно був вірний клятві Гіппократа.
Ганна Володимирівна дійсно лікар від бога, не відказує нікому і ніколи, а про це говорить добре ставлення до неї односельців, яких вона вважає своїми, бо тут пройшла її більша частина життя, тут виросли діти, тут здобули освіту, але працюють в далині від рідної домівки, звідси пішли у вічність мама, чоловік.
Працює аптека, відділення поштового зв*язку, шість торгових точок, послуги ветеринарії надає Самойленко Олексій Олексійович
Станом на 01 січня 2015 року населення сільської ради склало 915 осіб, з них 459 чоловіків і 456 жінок, пенсіонерів – 348. Смертність у декілька разів перевищує народжуваність. За минулий рік померло 22 осіб, а народилось 5 малят, зареєстровано 7 шлюби. На жаль на території нашої ради на сьогоднішній день не залишилося жодного свідка Великої Вітчизняної війни. Учасників бойових дій – прирівняних – 5. Солдатські вдови – 13, усі прирівняні до цієї категорії, учасників війни – 32, дітей війни - 115. Старожителькою ради є Лях Антоніна Василівна, 01 липня зустріне свій 100-річний ювілей. Ще одна старожителька на слідуючий рік 9 травня зустріне 100-річний ювілей Штанько Таїсія Марківна.
У 1994 році до села був підведений природній газ, але подальша робота була припинена і тільки в 2002 році розпочато будівництво газової мережі. Першими голубе паливо отримати жителі 4 бригади, зокрема сім*ї Клименка Івана Петровича та Шаповалова Сергія Івановича. Основний газопровід вівся за бюджетні кошти, розвідні – за кошти населення – це територія четвертої, третьої та другої бригади. Згодом був виготовлений проект на проведення газифікації по бригаді один також за бюджетні кошти проведені майже всі роботи, за виключенням того, що проводили особисто мешканці в своїх домоволодіннях. На сьогоднішній день природнім газом опалюється 258 будинків.
Основним напрямком роботи сільської ради та її виконавчого комітету є виконання дохідної частини бюджету та його раціональне використання. При плані надходжень до місцевого бюджету за 2015 рік 1232090 гривень виконано 1499,8 гривень, що становить 122 % від плану. Власні надходження складають 1304,8 гривень при плані 1217,5 гривень. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави і основна частина доходу бюджету - це є плата за землю, яких надійшло до бюджету 494738 гривень при плані 375000 гривень, що склало 132 %. Єдиний податок із сільськогосподарських товаровиробників склав 774032 гривень при плані 628900 гривень, що складає 123 %.Орендну плату за землю своєчасно сплачують товариства «Обрій» та «Промінь», фермерські господарства «Росток», «Схід-Агро», підприємець Баша Микола Іванович.
При реформуванні аграрного сектора економіки одноосібників на території ради було 6 осіб, які обробляли 16 паїв, або 78 га землі. Потім поступово їх кількість почала збільшуватися і в 2015 році їх стало 78, або 109 паїв, або 535,82 га землі.
Видатки з місцевого бюджету були здійснюються згідно затвердженого сесією кошторису.
У 2015 році на посаду сільського голови знову обраний Яременко Володимир Анатолійович, який працює уже три скликання (четверте, шосте і сьоме). Завдяки його наполегливості та добросовісному відношенні до виконання покладених на нього повноважень багато роботи зроблено в населеному пункті. Проведено ремонт вулиць з твердим покриттям Леніна та Чернишова, по яких вже ні пройти ні проїхати було неможливо. З допомогою спонсорської підтримки – дирекції товариств, власних коштів проведено ямковий ремонт та часткове асфальтове покриття, здійснено вуличний ремонт вулиць (засипка доменним шлаком) – Садова, Ніколаєва, Чехова, Горького, Гагаріна, Бережанська, Потьомкіна, Пушкіна, Жовтнева, Кузнецова, Франка, пров. Орджонікідзе. Велику допомогу в цьому надавали жителі села, Баша О.І. яка особисто збирала кошти і організовувала жителів вулиць на розкидання шлаку. До речі Оксана Іномжонівна очолює сільську громадську організацію «Ясенок». Слід відзначити, Єременка Миколу Васильовича, який на протязі малого часу проживання на території ради зробив неабиякий вклад сільській громаді – це підсипка вулиць Пісчана та пров. Орджонікідзе доменним шлаком, проведення вуличного освітлення, надання фінансової допомоги у відбудові храму, жительку вулиці Садова, Стародуб Марію Іванівну, яка особисто здійснила внесок у розмірі 2 тисяч гривень, Орищенко Микола Васильович, Олійник Михайло Михайлович, Погрібняк Сергій (дачник), Шерстюк Микола Миколайович – по одній тисячі гривень. Проводиться грейдерування вулиць. В належний санітарний стан приведені громадські кладовища, вирубуються порослі та чагарники в населеному пункті, прибираються стихійні смітники. В центрі села розбиті клумби, висаджені дерева, зроблена свердловина в сільському будинку культури, проведено вуличне освітлення. Якщо в 2010 році в селі не було взагалі ліхтарів, то зараз налічується близько 130. За рахунок сільського бюджету проведено огорожу кладовищ в бригаді № 1 і № 4.
Наше село з давніх давен славиться мальовничим куточком природи Ясенками, там завжди відпочивала молодь, бавилися з дорослими діти. Тільки там можна побачити квіти, які занесені в Червону Книгу, тільки там ранньої весни розпускалися бруньки верби, під сонячним променем гойдалася ковила. Зараз же зона відпочинку розширилася. Приведено в належний стан зону відпочинку, де постійно викошуються бур*яни, збирається сміття, і кожного вихідного чи святкового дня десятки відпочиваючих, як місцевого населення, так і з сусідніх областей. І це радує нас, що ми маємо такий чарівний куточок природи.
Завдяки спонсорській підтримці Єрьоменка Миколи Васильовича на березі річки збудовано чотири пірси, встановлені навіси та лавочки для відпочиваючих. Про його добре ставлення до навколишнього світу можна говорити і говорити. Біля своєї оселі висадив десятки різних кущів та дерев, безліч сортів квітів, різновид сосен. Вся територія і прилягаюча приведена в належний вигляд, встановлені тренажери.
Відродження духовності – це запорука подальшого існування країни та її народу. Саме тому відбудова храмів, зведення будинків культури, створення та розвиток бібліотек – наш спільний обов*язок. Не треба забувати, що ми повинні виховувати молоде покоління духовно багатим, справжніми патріотами свого рідного краю. Тому неабияким надбанням села є відбудова Свято-Покровського храму в бригаді № 1 та в центрі села Свято-Миколаївського храму, завдяки наполегливій праці особисто протоієрея Бакай Володимира, який не дивлячись на ту роботу, яку зробив для відродження церкви, все ж таки змінив своє місце проживання. В даний час в церкві працює батюшка Коляда Сергій. На відбудову, благоустрій, облаштування витрачено близько 450 тисяч гривень спонсорських коштів.
Дуже багато святкових заходів проводиться на території ради – новорічні свята та день святого Миколая, день 8 березня, день захисника Вітчизни, День Перемоги,Міжнародний день захисту дітей, день скорботи та вшанування жертв в Україні, день молоді, Івана Купала – відзначається 07 липня і вже стало доброю традицією відзначення цього свята на березі річки Вовчої. І з кожним роком кількість бажаючих набагато збільшується. Вже вечірньої пори не вщухає гуркіт машин, місцеві жителі хто як може добираються до місця святкування і з самого вечора до раннього ранку грає весела музика, звучать пісні, нічне небо освітлюється святковими феєрверками, день незалежності, день знань, Міжнародний день громадян похилого віку, день працівників сільського господарства, Міжнародний день інваліда, день місцевого самоврядування – до речі день місцевого самоврядування відзначається на високому рівні. Завжди в районному будинку культури відбувається святкове дійство і звичайно з відзначенням кращих із кращих.
В 2013 році нагороджена грамотою районної ради депутат нашої ради Скотаренко Тетяна Петрівна за добросовісне виконання своїх депутатських повноважень та за активну участь в житті громади. До речі, Скотаренко Тетяна Петрівна молодим спеціалістом фізичної культури приїхала працювати до нашої школи. Тут зустріла своє кохання, удвох з чоловіком виростили двох прекрасних дітей, пишаються онуками. Тетяна Петрівна працювала на різних посадах. Від простого вчителя до директора школи, згодом завідуючою молочно-товарною фермою, секретарем сільської ради де на цій посаді пропрацювала довгих 11 років. Це дружня, трудолюбива сім*я, неодноразово при підсумках в день святкування дня села їх подвір*я визнано найкращим, бо має охайний вигляд, висаджені квіти, впорядкована прибудинкова територія. Заслуговує на добрі слова і Олександр Леонідович, який весь час працював в колгоспі «Родина» водієм. При підсумках роботи серед комбайнерів їхній екіпаж виборював призові місця як ранніх зернових культур так і пізніх. За що мав подяки та цінні подарунки. Автомобіль завжди був в задовільному стані, добивався економії паливно-мастильних матеріалів. В даний час одноосібно обробляє свої земельні паї, надає допомогу сільській громаді.
День села найбільше свято – бо відзначається всім селом. Тут підводять підсумки за рік, тут говорять про досягнення товариств, про спільну співпрацю школи та амбулаторії. Вітають цінними подарунками ювілярів , які справляють золоті та срібні весілля, вітають малюків, які народилися в поточному році, старожителів, іменників цього дня. Організовуються різні цікаві ігри, конкурси, вікторини. Основними спонсорами всіх цих заходів є дирекція товариств «Промінь» та «Обрій», фермерські господарства, підприємці, депутат районної ради У та УІ скликання Костюченко В.І.
За підсумками роботи за 2013 рік сільська рада посіла перше місце і стала переможцем районного конкурсу «Рада року – 2013», за що отримали сертифікат на отримання грошової премії в сумі 5 тисяч гривень, а в за 2015 рік рада посіла Ш місце районного конкурсу «Рада року – 2015» та отримала сертифікат на суму 1000 гривень. Сільський голова Яременко Володимир Анатолійович дійсно багато зусиль прикладає особисто і вимагає від підлеглих для виконання своїх як функціональних обов*язків так і виконання своїх повноважень та внесення посильного вкладу в розвиток населеного пункту, відродження народних традицій. В 2013 році він нагороджений відзнакою голови облдержадміністрації «За розвиток регіону» та іменним годинником, грамотою голови Межівської РДА та голови районної ради за відродження та збереження української духовної спадщини та активну участь у проведенні святкових заходів присвячених 90-річчю утворення Межівського району.
Хочеться відзначити також, що на посаді сільських голів працювали:
Згідно архівних документів з 1944 року і до сьогоднішнього дня –
Захаров Ф.Ф., Компанієць І.Ф., Вовк П.П., Лишен І.П., Сметана Іван Матвійович з переривами на протязі 10 років, Рибалко Олексій Федорович – 6 років, Степаненко Петро Кирилович – 2 роки, , Савченко А.А. – 3 роки, Гринюк Володимир Дмитрович – 5 років, Карайда Іван Арсентійович – 6 років, Лях Людмила Едуардівна – 2 роки, Богуславська Любов Василівна, Калько Василь Васильович і Ковригін Євген Миколайович по 4 роки кожен,
Харченко Андрій Карпович і Богуславський Володимир Іванович – по 8 років.
На протязі 15 років з 1958 по 1973 рік посаду секретаря сільської ради займала Юрченко Євдокія Павлівна, яка добросовісно виконувала свою роботу, користувалася авторитетом серед жителів, всі скликання підряд обиралася депутатом сільської ради, виконувала ряд громадських обов*язків, була добрим наставником для молодого покоління, до неї ішли з різними питаннями і кожному вона давала добру пораду.
Нестабільна ситуація триває в нашій державі з листопада 2013 року. Ми стали свідками жахливих подій, коли нашим селом пересувалася важка воєнна техніка. На сьогоднішній день за мобілізацією призвано 10 наших односельців, 4 з них до цього часу проходять службу в АТО.
Сільська рада спрямовує свою роботу на вирішення таких питань:
- збільшення власних надходжень до місцевого бюджету;
- продовження робіт по вуличному освітленні;
- вирішення питань благоустрою населеного пункту;
- ремонт сільського будинку культури;
- утримання в належному санітарному стані населеного пункту, власних та закріплених територій.

Про цей сайт | Запитання | Адміністратор