www.megev-rn.dp.gov.ua
ГОЛОВНА СТОРІНКА МАПА САЙТУ ДОПОМОГА Четверг, 28 березня 2024 року
Що нового на сайті ?

Архів публікацій
Межівський район >> Новини
Олена КРИШЕНЬ начальник Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Дніпропетровській та Запорізькій областях інформує про організацію публічної служби в Німеччині – корисний досвід для застосування в Україні
Версія для друку Написати листа

    В грудні 2016 року делегація Національного агентства України з питань державної служби відвідала Німеччину з метою ознайомлення з практикою організації публічної служби в цій країні та перенесення корисного досвіду в систему державної служби України.
    Стратегія реформування державного управління України на 2016–2020 роки, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 474-р, визначає, що реформа державного управління є однією з основних реформ у країнах з перехідною економікою, що здійснюють комплексні реформи у різних сферах державної політики. Дієва система державного управління є одним з основних чинників конкурентоспроможності країни.
    В Німеччині державна служба розглядається як державний апарат, що на практиці здійснює функції держави. По мірі розвитку та зміцнення державності, реалізації завдань і функцій держави тут встановлені єдині основні принципи функціонування і управління державною службою. Це принципи законності, демократії, професійності, стабільності (довічного найму). Для України важливим аспектом вивчення досвіду державної служби в Німеччині є практика її децентралізації, механізми взаємодії центральних, регіональних і місцевих органів виконавчої влади, державної служби і структур громадянського суспільства.
    У Німеччині публічна служба регулюється багатьма законами, проте основним серед них є Конституція від 23 травня 1949 року. У частині третій статті 33 Конституції встановлено принцип рівності суб’єктів публічної служби. Ніхто не може бути ущемлений у своїх правах через релігійні віросповідання, світогляд чи приналежність до політичних партій. У галузях, де в управлінських структурах недостатньо представлені жінки, за рівної професійної підготовки їм надається перевага. Слід зазначити, що нині в Німеччині немає поняття «державна служба» (Staatdienst), яке після Другої світової війни було витіснене поняттям «публічна служба» (offentliches Dienst), що міцно ввійшло в теорію і практику соціального життя. Нині «публічна служба» у функціональному плані розуміється як діяльність з метою виконання загальнодержавних завдань управління. В інституційному плані під нею розуміють певне коло осіб і посад, виконання публічних функцій яких складає зміст їхньої діяльності. Відповідно до Закону «Про публічну службу» 1985 року публічна служба в Німеччині охоплює правове регулювання особливих публічно-правових відносин, що поділяються на дві основні групи: відносини з чиновниками і відносини з найманими особами – службовцями і робітниками державних установ. При цьому визначальним для поняття «державна служба» є правова форма організації роботодавця. Державною службою є лише діяльність на службі юридичній особі публічного права. Таким чином, під державною службою в Німеччині розуміють діяльність федеральних і земельних органів влади. До державних службовців у Німеччині належить чиновники державного апарату, судді, а також викладачі вищих навчальних закладів, учителі, лікарі, працівники пошти, залізниці, державних банків та ін. Діюче законодавство класифікує державних службовців на дві великі групи: чиновників і осіб найманої праці (службовців і робітників). Державні чиновники як еліта державної служби зобов’язані дотримуватися традиційних правил професійної бюрократії. Умови проходження служби чиновників у Німеччині суттєво відрізняються від умов трудової діяльності найманих працівників. Для перших вони визначаються призначенням, для службовців і робітників вони засновуються на договорі приватного права. Права і обов’язки чиновників регулюються законом про державну службу. Заробітна плата і оклади працюючих за наймом, як й інші умови їхньої праці, визначаються тарифною угодою. Оклади чиновників визначаються залежно від посади і стажу служби. Винагорода службовців установлюється тарифом з урахуванням їхнього віку й особливостей виконуваної роботи. Чиновник має довічне призначення, службовців можуть звільнити. На відміну від чиновників робітники і службовці не несуть дисциплінарної відповідальності, на них поширюється загальне адміністративне право. Для чиновників діє безаперечна заборона на організацію страйків. Для працюючих за наймом право на страйки зберігається. Держава несе всі видатки з утримання чиновництва. Чиновники отримують особливу пенсію. Робітники і службовці отримують пенсію, як усі, з пенсійного страхового фонду. На практиці існують також категорії чиновників, які наділені особливими повноваженнями, володіють специфічним правовим і політичним статусом, це так звані політичні чиновники. Інститут політичних чиновників склався в Німеччині наприкінці ХІХ століття. Суть цього інституту полягає в тому, що, разом з урядом чи окремим міністром, приходять і йдуть зі своїх постів найбільш близькі до його політичної програми співробітники адміністрації. В результаті в разі зміни Кабінету та його політичної платформи звільняються місця для приходу нових чиновників, які солідарні з новими настановами. До політичних чиновників належать статс-секретарі у федеральних міністерствах, відомствах федерального Канцлера і федерального Президента, керівники відділів у міністерствах, відомствах федерального Канцлера і федерального Президента, федеральному відомстві у справах преси та інформації, адміністрації Бундестага і Бундесрата (Палата земель), керівники в земельних міністерствах і канцеляріях (державні радники). Існує й група службовців – почесних чиновників, які мають переважно цивільну професію і які призначаються на спеціальні посади без оплати праці і права претендувати на особливі умови соціального забезпечення. До почесних чиновників належать присяжні, виборні консули та ін. Разом з тим для сучасної Німеччини характерним є тісне взаємопроникнення і взаємопереплетення політичної і адміністративної сфер. Це знайшло своє відображення і в законі про публічну службу, згідно з яким чиновники мають право брати участь у діяльності політичних партій і добиватися парламентської кар’єри. Обрані до Бундестагу чи Бундесрату, поряд з депутатським утриманням, продовжують отримувати значну частину своєї основної зарплати.
    Серед сфер, з яких рекрутується персонал державної бюрократії в Німеччині, на першому місці знаходиться юстиція, потім – економіка та соціальні науки. Професія юриста у Німеччині традиційно являла найкращі можливості для вступу на державну службу. Попри масовий приплив до системи державного управління спеціалістів різного профілю, юристи і сьогодні продовжують утримувати провідні пости в державній бюрократії цієї держави. Згідно з частиною першою статті 60 Конституції федеральний Президент має право призначати і звільняти з посади федеральних суддів, федеральних публічних службовців, офіцерів і унтер-офіцерів, а також може делегувати ці повноваження іншим відомствам. Проте за своїм статусом федеральний Президент почасти є символічною (номінальною) фігурою. Реальну ж владу в країні має федеральний Канцлер.
    Законодавство Німеччини досить детально регулює порядок прийому на публічну службу. Претенденти визначаються за допомогою оповіщення в спеціальних друкованих повідомленнях про наявність вакантної посади. Їхній відбір має відбуватися відповідно до придатності, здібностей і професійних досягнень без урахування статі, віросповідання, релігійних чи політичних поглядів. Призначення на посаду здійснюється після підтвердження їхньої придатності до публічної служби в результаті складання іспитів. Якщо вік службовця не перевищує 32 років, він може бути призначеним на посаду лише після випробувального терміну. У такому разі призначення допускається виключно на найнижчі посади. Для підтвердження професійної придатності службовцю в Німеччині надається можливість пройти випробувальний строк, який сукупно не може перевищувати п’яти років. Призначення на публічну службу довічно здійснюється лише після успішного проходження випробувального терміну і досягнення 27-річного віку.
    З наведеного вище видно, що з досвіду організації публічної служби в Німеччині можна багато чого взяти, що органічно поєднається з діючою формою державної служби в Україні. Наглядним підтвердженням тому є новації, започатковані в новій редакції Закону України «Про державну службу» – гласність при оголошенні конкурсу на заміщення вакантних посад, перевірка документації претендентів на відповідність визначеним критеріям, конкурсний відбір, який складається з кількох етапів, застосування випробувального терміну при призначенні на державну службу вперше; визначені суть патронатної служби та функції працівників з обслуговування.
    Версія для друку Написати листа

Про цей сайт | Запитання | Адміністратор